Статистика
Total online: 1 Guests: 1 Users: 0
|

| На віях тиші мерехтять сніжинки. Зима крізь вії дивиться на світ. Шляхи і діти їх – стежинки - шукають вранці згадку до воріт. Село в снігах, як чаша кришталева, у срібних жилках скованих джерел. Ідуть у білих каптурах дерева, понамерзали брови у дерев. Їм білий вітер розвіває поли, вони бредуть похилені, на шлях, де гайвороння, чорне як ніколи, шматочок сонця ділить у полях.
© Ліна Костенко
|
Views: 366 |
Added by: Galina |
Date: 2013-12-28
|
|
|
|
|
| | |