В Україні ЗНО трималося на кучці ентузіастів, які за мізерні зарплати, на древній техніці проводили оцінювання мільйонів абітурієнтів. Про це у своєму Facebook пише директор Українського центру оцінювання освіти Ігор Лікарчук, коментуючи рівень фінансування зовнішнього оцінювання, що визначений проектом Держбюджету на 2016 рік у розмірі 109 млн грн.
За його словами, при такому рівні фінансування провести зовнішнє незалежне оцінювання у параметрах, що визначені рішенням колегії МОН, є неможливим.
"Це смішно. За такі гроші провести ЗНО у параметрах, що визначені рішенням колегії МОН, неможливо. Більше того, неминуче будуть потрібні додаткові витрати, про які сьогодні я іще писати не можу. Очевидно, що державі ЗНО таки не потрібне. Сумний висновок. Але об’єктивний", - зазначив директор УЦОЯО.
Також він повідомив, що за розрахунками регіональних центрів оцінювання якості освіти для проведення ЗНО-2016 в параметрах, що визначені колегією МОН, потрібно 172,4 млн. грн.
"У проекті Держбюджету передбачається лише 109... Але всі забули (!) іще про одну дуже важливу обставину. Комп’ютерне, сканувальне, друкарське обладнання УЦОЯО давно випрацювало свій ресурс, фізично та морально застаріло й тримається, як кажуть в народі, на чесному слові. Унікальний друкарський комплекс, встановлений у 2008 році, максимальні обсяги друку, на які він був розрахований, перевищив у три рази", - наголосив Лікарчук.
Він зазначив, що сканери, за допомогою яких регіональні центри обробляють бланки відповідей учасників ЗНО зняті з виробництва й не мають запасних частин.
"У цілому, для елементарного оновлення технічної бази потрібно не менше 70 млн. грн. І це ще далеко не весь перелік проблем, для вирішення яких потрібні кошти. Вони іще з’являться. Не настав час, щоб про них говорити. То чи можна за 109 млн. провести ЗНО-2016?", - констатує директор УЦОЯО.
За словами Лікарчука, для існування системи ЗНО потрібна політична воля очільників держави.
"Як це у свій час продемонстрував М. Саакашвілі в Грузії, Президенти Туркменістану, Киргизії та багатьох інших країн. Там організатори ЗНО у двері мінфінів, монів не стукають. Там очільники держави збирають нараду і кажуть, що потрібно зробити. У які терміни, і в яких обсягах", - наголошує Лікарчук.
"В Україні ЗНО трималося на кучці ентузіастів, які за мізерні зарплати, на древній техніці проводили оцінювання мільйонів абітурієнтів, узагальнювали, аналізували... А на місцях десятки тисяч педагогів за копійки працювали інструкторами, відповідальними, екзаменаторами", - зазначає директор УЦОЯО.
"Починаючи із жовтня 2014 року я не стукав, а грюкав у двері Кабміну, Мінфіну, Мінюсту, Мінекономіки, щоб узгодити проект Порядку проведення ЗНО. Результат стукання і грюкання такий: документ у цих відомствах "узгоджувався" до липня 2015 року. Із нього в процесі "узгодження" були викинуті найбільш прогресивні ідеї та задуми. У результаті, документ, що нарешті набув чинності 14 серпня, від чиновницької кастрації став яловим. Працювати за ним можна, але розвиватися система не буде. То чи потрібне комусь ЗНО в цій державі, крім звичайних людей? Або я не вмію стукати. У кожного є можливість спробувати це задоволення", - наголосив директор Українського центру оцінювання освіти Ігор Лікарчук. |
