Анонсована і очікувана реформа середньої освіти в Україні зачепить усі складові шкільного життя, проте, певно, найбільше зацікавлення і переживань крутиться навколо традиційно болючого питання оплати праці вчителів.
Падіння курсу гривні та спричинена ним інфляція “з’їли” і так невисокі доходи освітян, зробивши їх вже непристойно маленькими, тож, певно, кожна вчителька і вчитель в країні чекають, як відіб’ється на їхньому гаманці майбутня реформа.
Цього питання торкнувся у своєму виступі прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Він заявив, що після прийняття нового закону “Про освіту” “чим сильніше результат у кожного вчителя, тим більше він буде заробляти”.
Може скластися враження, що прем’єр мав на увазі винагороду за досягнуті результати на кшталт бонусів менеджерам з продажів, які заробили фірмі найбільше грошей, як це практикується у бізнесі. Зважаючи на уточнення про об’єктивні результати роботи вчителя, яке зробив Яценюк, перше припущення - що йдеться про результати ЗНО.
Можливо, частина батьків, зацікавлених у інтенсифікації зусиль вчителя, схвалила би такий підхід, однак більшість обізнаних у специфіці освітнього процесу добре розуміють, від якої величезної кількості факторів залежать результати оцінювання учня.
Перш за все, більшість старшокласників готуються до ЗНО за допомогою репетиторів, а отже, успішне складання тестів залежить від спроможності батьків оплачувати кращого чи гіршого репетитора та від місця проживання дитини, адже у місті чи селі неспівмірні можливості для вибору додаткових занять. Крім того, на успішність дитини потужний вплив здійснює її соціально-економічне походження - статки родини, час, який батьки можуть їй приділити, рівень їхнього інтелектуального і культурного розвитку. Звісно, школа якраз і покликана компенсувати такі вихідні нерівності у можливостях, проте в українських умовах обмежених ресурсів вона робить це не завжди ефективно.
Звідси наступна проблема оцінювання якості роботи вчителів за навчальними результатами учнів - хороший вчитель, який вкладає усі сили у викладання слабкому учневі, може підтягнути його до середнього результату, такого ж, якого дитина з кращими навчальними можливостями і вищою мотивацією досягне сама, навіть з поганим вчителем. Крім того, в учнів протягом усього періоду навчання один предмет можуть викладати різні вчителі - кого ж оцінювати?
І наостанок - наступного року (якщо держава нарешті знайде кошти, а прокуратура перестане блокувати роботу УЦОЯО) випускники обов’язково складатимуть ЗНО з української мови та літератури, англійської і математики чи історії України. Як же оцінювати вчителів інших предметів? А вчителів початкової школи?
Одним словом, якби Яценюк дійсно говорив про таку перспективу, українські вчителі мали би підстави нервувати. На щастя, проект закону “Про освіту” передбачає зовсім інший підхід. Під винагородженням вчителів, що показують хороші результати, мається на увазі знайома освітянам система зростання зарплати після отримання вищої кваліфікаційної категорії. Зараз це зростання прив’язане до просування у Єдиній тарифній сітці - кожна наступна кваліфікаційна категорія відповідає вищому розряду. Проте різниця між категоріями не надто велика - не дотягує і до 10 %. З огляду на мізерний розмір базової ставки ЄТС (що в порушення законодавства навіть менша за мінімальну заробітну плату), збільшення зарплати становить сотню-дві гривень - дійсно, слабенька мотивація.
То що ж пропонується змінити? По-перше, проект закону передбачає обов’язкову сертифікацію (це синонім до існуючої зараз атестації) що п’ять років. Вона складатиметься з 2 частин - тестування на знання свого предмета та теорії педагогіки і оцінювання викладацької майстерності, яке здійснюється комісією на місці викладання (знов-таки, аналогічно до існуючої системи атестації). Вчитель має підтвердити чинну кваліфікацію або отримати вищу, у разі, якщо він не може цього зробити, то позбавляється права викладати.
Окрім того, паралельне запровадження інституту Освітнього омбудсмена відкриває можливість для учнів та батьків звернутися зі скаргою, якщо вони вважають, що кваліфікація вчителя є недостатньою. В такому разі, якщо скарга обґрунтована, можлива позачергова сертифікація, а також санкції по відношенню до комісії, що неадекватно оцінила рівень такого викладача.
Якщо особа схоче викладати у школі, але не має педагогічної освіти, вона може здобути необхідні знання самотужки і здобути право викладати, склавши відповідний сертифікаційний іспит. Це покликано, зокрема, вирішити проблему браку викладачів деяких дисциплін (наприклад, інформатики або англійської мови).
Що ж це дасть вчителям в контексті заробітної плати? У найближчій перспективі сертифікація буде добровільною, і ті, хто її успішно пройде, зможуть отримувати надбавки у 10, 20 і 40 % від базового посадового окладу, що ґрунтується на базовому ж тарифі ЄТС, не нижчому від мінімальної заробітної плати. Таким чином, скажімо, молодий вчитель після першої сертифікації матиме ставку не 1551 грн, як зараз, а 2437 грн. До неї додаватимуться решта надбавок і доплат, які повністю збережені в проекті закону.
Поступово на таку систему оплати праці перейдуть усі вчителі.
Звісно, ці розрахунки не можна вважати гарантією, вони орієнтовні - адже проект закону ще доопрацьовується, на нього чекає погодження з Міністерством фінансів, проходження через парламент та Президента. Але і керівництво МОН, і голова парламентського комітету освіти і науки неодноразово заявляли, що підвищення оплати праці вчителів є неодмінною умовою і пріоритетом у майбутній реформі, тому є підстави сподіватися, що на нього не доведеться чекати надто довго.
Ірина Когут, аналітик CEDOS для Освіта.ua |
